Цю книгу мені порекомендувала одна знайома дівчина, Даша, додавши, що збірка коротеньких оповідань дійсно варта уваги. Я впевнено пішла до книжкової крамниці та вирішила придбати й собі таку. Читала її з початку жовтня. Приємна. Але як на мене забагато цукру та вершків. Або ж це я така не романтична?
Перед нами історії з життя різних людей (і майже всі вони дівчата, а якщо й хлопці, то поводяться наче дівчата), які дуже оптимістично дивляться на своє життя та на світ, що їх оточує. Також усі вони, без винятків, полюбляють пити каву. І мені здається, що ці рядочки про каву навмисно туди вписали, щоб хоч якось виправдати назву збірки "Теплі історії до кави". Як на мене, то можна було просто написати теплі історії без жодної кави у кожному абзаці. Менш чарівною збірка б не стала.
Всі розповіді так чи інакше пов*язані з коханням. Скажу відверто - так, все дуже тепло й затишно, але я не могла позбутися думки, що такого просто не буває насправді, або ж таких людей по пальцях перерахувати можна. Мені б хотілося бачити різних людей, різні ситуації, навіть сумні й трагічні, бо наше життя складається з саме такого сплетіння чарівного та відверто поганого. А в цій збірці Надійка Гербіш створила свій уявний світ, в якому всі кохають один одного, всі такі мудрі й спокійні та ніколи не здаються. Безперечно, багато хто теж хотів би жити в такому казковому світі, але ж він занадто штучний та передбачливий. А отже й нудний.
Моя оцінка 3 із 5, бо щось в цій збірці оповідань й справді є. Але чоловікам та дівчатам, які не надто вірять у романтичність кохання, я б її не порадила.
Комментариев нет:
Отправить комментарий