Всі  ми  –  яблуні,  облиті  купоросом.

Всі  ми  здатні  родити  лише  дрібні  гіркущі

яблучка.

І  коли  наш  господар  чіпляє  на  нас  рум‘яні  

бутафорські  плоди  –

ілюзію  урожаю  –

коріння  наше  болить  у  нашій  землі.

Я  вийшла  із  цього  саду.

Наді  мною  нема  господаря.

Мені  дорога  лиш  земля,  з  якої  я  росту.

Я  стою  одиноко,  але  в  промерзлих  суцвіттях

передчуваю  свої  перші  справжні  яблука.

(Ліна Костенко)

via *